Поради батькам "Безпека дітей в інтернеті"
АДАПТАЦІЯ ДІТЕЙ ДО ШКОЛИ
1. Поступове вироблення у дитини звички дотримуватися певного режиму дня.
2. Формування навичок самообслуговування (вміння самостійно готувати і прибрати робоче місце складати навчальне приладдя).
3. Розвиток навчальних навичок, навичок спілкування.
4. Організація позитивного емоційного спілкування дитини з учителем, вихователем.
5. Забезпечення міжособистісного спілкування дітей як однієї з найефективніших умов успішної адаптації до навчання у школі.
6. Забезпечення змістовної діяльності першокласників з урахуванням індивідуальних інтересів кожної дитини.
7. Психолого-педагогічна просвіта серед батьків з питань полегшення адаптації до школи (індивідуальні бесіди, консультації).
8. Проведення спеціальних ігор, спрямованих на розширення кола спілкування, вироблення впевненості, зняття тривожності та стресів.
ПОРАДИ БАТЬКАМ ПЕРШОКЛАСНИКІВ
1. Вранці будіть дитину спокійно, з усмішкою та лагідним словом. Не згадуйте вчорашні прорахунки, особливо мізерні, не вживайте образливих слів.
2. Не підганяйте дитину, бо розрахувати час — це ваш обов'язок.
3. Не відправляйте дитину до школи без сніданку: у школі вона багато працює та витрачає сили.
4. Збираючи дитину до школи; побажайте їй успіхів, скажіть кілька лагідних слів, без зауважень: «Дивись, поводься гарно», «Щоб не було поганих оцінок!».
5. Забудьте вислів: «Яку оцінку ти сьогодні отримав?». Зустрічайте
дитину спокійно, не сипте на неї тисячу запитань, дайте їй розслабитися (згадайте, як вам важко після робочого дня). Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитися, вислухайте її.
6. Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте на поясненні її стану, нехай заспокоїться, тоді вона все сама розповість.
7. Зауваження вчителя вислухайте не в присутності дитини. Вислухавши, не поспішайте влаштовувати сварку. Говоріть з дитиною спокійно.
8. Після школи дитина не повинна одразу сідати за виконання завдань, а 2—3 години має відпочити.
АБЕТКА ПОРАД БАТЬКАМ
А — аналізуйте, що дитина дивиться по телевізору чи в Інтернеті.
Б — будьте толерантними під час розмови з дитиною.
В — вас запитують — уважно слухайте, давайте відповіді.
Г — говоріть із дитиною у зрозумілій, прийнятній для неї формі.
Д — дивіться телевізор, читайте журнали разом із вашою дитиною.
Е — економте свій час і сили на вмовляння дитини прочитати якусь книжку чи подивитися певну передачу; напевно, їй це ще зарано — на все свій час.
Є — єдність поглядів, оцінок батьків у тому, що дивиться, читає, у що грається дитина на комп'ютері.
Ж — життя дитини не має обмежуватися телевізором, комп'ютером чи плеєром.
З — з розумінням ставтеся до телепрограм, які обирає дитина, зважайте на її вік, інтереси тощо.
І — ігри на комп'ютері заміняйте рухливими іграми надворі.
К — купуйте дитині тільки необхідне, не потурайте її забаганкам.
Л — любіть ваших дітей та приділяйте їм більше уваги.
М — мистецтво — це не лише телебачення, преса та Інтернет.
Н — не кажіть дитині: «Тобі ще рано це дивитися», — просто перемкніть канал на ту програму, яку можна дивитися разом із нею.
О — обговорюйте з дитиною побачене по телевізору.
П — поважайте думки дитини.
Р — радійте та сумуйте разом із дитиною в повсякденному житті, коли дивитеся чи обговорюєте телепередачу або книжку.
С — стежте за своєю поведінкою, бо діти наслідують вас.
Т — творчий потенціал дитини розвивайте.
У — успіх у вихованні залежить від здорової атмосфери в родині.
Ф — фарби та палітра кольорів у вашому житті нехай завжди сяє лише веселими барвами.
X — хай завжди дитина відчуває ваш інтерес до себе.
Ц — цікавтеся друзями дитини: запрошуйте їх до себе в гості, дізнавайтеся і про їхні захоплення, погляди на життя, про те, що вони читають, тощо.
Ч — частіше допомагайте дитині виконувати доручену справу, але не виконуйте її за дитину.
Ш — шум — це ворог здоров'я дитини.
Щ — щастя і радість дітей — у ваших руках.
Ю — юнацький вік — це найкращий період у житті дитини.
Я — якщо хочете, щоб ваша дитина була ввічливою, порядною, люб'язною, правдивою, ставилася до всіх із любов'ю, дотримуйтеся самі цих порад.
Складіть приблизний план режиму дня школяра
1. Будіть дитину спокійно і ласкаво. Відкривши очі, вона має побачити ваше усміхнене обличчя. Не підганяйте дитину і не смикайте по дрібницях. Навіть якщо вам здається, що вона копається, усе рівно не нервуйте. Постарайтеся правильно розрахувати час, необхідний для зборів у школу. Дитина не встигла зібратися? Завтра розбудіть її трохи раніш.
2. Погодуєте дитину сніданком. Якщо вона з якоїсь причини відмовляється їсти, не примушуйте, обмежтеся йогуртом чи бананом. Не забудьте покласти в портфель яблуко, бутерброд, сік чи компот у маленькій бутилочці, щоб ваш школяр зміг перекусити і попити, коли захоче.
3. Після школи дитина повинна пообідати й обов'язково відпочити. Не змушуйте її відразу братися за уроки. Шестирічкам для відновлення сил після навчального дня не заважає поспати. На думку психологів, кращий час для навчання — з 8 до 12 дня і з 16 до 18 вечора. Пам’ятайте, що першокласник — це ще маленька дитина. Для неї усе ще важливі ігри й іграшки, вона як і раніше любить, коли ви читаєте казку і перед сном співаєте колискову. Зрештою, її потрібно просто потримати на руках! Усе це допоможе дитині позбутися напруги, відчути себе спокійно і впевнено.
Чи потрібно проводжати першокласника в школу?
1. Це залежить від дитини. Вона ледве не з дитинства норовить усе робити сама і ображається, коли ви намагаєтеся обмежити її волю? А школа розташована в двох кроках від будинку? - Не стримуйте порив першокласника бути дорослим, дайте йому відчути вашу довіру. Нехай ходить у школу сам.
2. Якщо ваша дитина росте боязкою і соромливою, якщо вона з труднощами адаптується до нових умов життя, виходить, вона поки ще має потребу у вашій опіці. Проводжайте її, але не перетворюйте проводи в школу в постійний ритуал до дванадцятого класу. Готовність дорослого прийти на допомогу і прагнення завжди бути поруч — різні речі. Допомога потрібна лише спочатку: кілька тижнів, може бути, місяців.
Як визначити, чи «прижилася» дитина в класі?
1. Не намагайтеся відповісти на це питання на другий день навчання. Процес адаптації до школи, як правило, займає від 2—3 тижнів до півроку.
2. Чи добре адаптувався ваш школяр, ви зможете судити по тому, наскільки успішно він справляється з навчальною програмою. Якщо навчання дається йому занадто легко, і він починає нудьгувати чи, навпаки, програма настільки складна, що в нього «опускаються руки», — порадьтеся з вчителькою і разом виробіть індивідуальний підхід до дитини.
3. Не забувайте, що є періоди, коли дитині вчитися складніше: школяр швидко стомлюється, знижується його працездатність. Для першокласника особливо важкі перші 4 - 6 тижнів, кінець другої чверті, перший тиждень після зимових канікул і середина третьої чверті.
4. Зверніть увагу, з яким настроєм дитина іде в школу. Їй подобається учитися, вона із задоволенням бере участь у всіх класних заходах? Вона спілкується з однокласниками, з повагою говорить про свою першу вчительку? Усе це — важливі ознаки гарної адаптації.
5. Якщо щось не виходить, дитина звертається по допомогу до вас чи вчителя, але, при цьому, прагне виконати завдання сама? Порадійте за свого школяра — його розвиток йде в потрібному напрямку.
6. Іноді процес звикання до школи може затягтися на весь перший рік навчання. При цьому успіхи можуть чергуватися з проблемами (домашні завдання робляться «з під ціпки», дитина не включається в роботу класу, не реагує на зауваження педагога). Але при уважному ставленні вчителя і батьків до дитини - усі труднощі переборні.
Чи варто розпитувати, як пройшов день?
1. Не обрушуйтеся на школяра з питаннями, ледь він переступить поріг. Фрази типу: «що ти одержав?» чи «ну як, сьогодні без зауважень?» — не кращий початок 1. спілкування. Дайте дитині розслабитися. Якщо вона явно чимось засмучена, не намагайтеся одразу ж дізнатися про причину. Можливо, вона сама розповість чи пізніше ви обережно поцікавитеся в неї.
2. Якщо ж дитина хоче поділитися з вами чимось важливим, не відкладайте розмову, не відмахуйтесь від неї — вислухайте. Перші тижні перебування в школі — це суцільний потік важливих подій, нових вражень. Уроки, зміни, знайомства. Перші перемоги, перші образи... Ну як не поділитися цим з батьками? Дитина розповідає вам про успіхи чи невдачі своїх однокласників? Не перебивайте її питанням «а як ти?» (тебе викликали, ти зрозуміла, вирішила, зробила...). У цю хвилину дитина ділиться з вами щиросердечними переживаннями, не зациклюйтесь на результатах її навчання і поведінці. Якщо дитина не знайде у вас щиросердечного відгуку, дуже незабаром потік розповідей висохне. Не тому, що кількість подій у її житті різко зменшиться, просто вона віддалиться від вас.
Граємо в «школу»
1. Коли дитина приходить зі школи, а батьки - з роботи, можна пограти в школу, де роль учительки належить юному школяреві, учнів - батькам. У формі гри легше довідатися, чим діти займалися на уроках. Під час гри дитина повторює уроки й одночасно учиться виступати в ролі оратора.
Як відноситися до шкільних друзів?
1. Подружитися з однокласником з перших днів перебування в школі — велике щастя. Уважно і з розумінням поставтеся до маленьких відвідувачів, настирливим телефонним дзвінкам (здавалося б, по самих незначних приводах). Це встановлюються і поступово міцніють дружні зв'язки наших дітей. Відбирається те «ближнє коло», що стане для них опорою на багато років наступного життя.
2. Не думайте, що друзі стануть перешкодою в навчанні. Ні в якому разі не забороняйте дитині спілкуватися з однокласниками. З перших днів вітайте її прагнення мати в класі вірних друзів і подруг.
3. Вам здається, що не усі, хто спілкується з вашою дитиною, відносяться до неї щиро? Може бути, ви і праві. Але ні в якому разі не говоріть дитині, що хтось з її друзів поганий. «Випадкові» люди поступово відсіються. Слова: «Я завжди говорила, що Ярослав тебе використовує» здатні скоріше підсилити, чим зменшити біль розчарування.
4. Ви не зможете все життя вибирати друзів за вашу дитину і «підстилати соломку» на випадок її падіння. Тому допоможіть їй навчитися падати і вставати, переборювати біль і жити далі, помилятися в людях і знову вірити їм.
ПАМ'ЯТКИ ДЛЯ БАТЬКІВ
ПІДГОТОВКА ДИТИНИ ДО ШКОЛИ
1. Частіше розмовляйте у присутності дитини про школу , шкільне життя. Спрямовуйте дитину на серйозне ставлення до навчання.
2. Не приховуйте труднощів, які чекають малюка у школі, але формуйте у нього впевненість у їх подоланні.
3. Частіше звертайте увагу дитини на зовнішній вигляд, хороші вчинки школярів.
4. Навчіть сина чи доньку найпростіших навичок самообслуговування (вмиватися, чистити зуби, одягатися, доглядати одяг, акуратно їсти).
5. Привчіть дитину лягати спати та вставати у певний час (лягати спати не пізніше 9-ої години вечора, вставати о 7-й годині ранку).
6. Заохочуйте малюка до малювання кольоровими олівцями, письма ручкою (написання паличок, кружечків, трикутників, квадратиків).
7. Прищеплюйте дитині дбайливе ставлення до книжок, олівців, зошитів, фломастерів. Навчіть їх правильно гортати сторінки.
8. Не стримуйте інтерес до навчання, заохочуйте малюка до набуття знань, обміну враженнями від почутого, побаченого.
9. У будь-якій конфліктній ситуації не принижуйте гідності дитини, прагніть заохотити її до самовдосконалення.
10. Завжди прагніть підтримувати вихователя, вчителя, не критикуйте його в присутності дитини.
#НЕБИЙДИТИНУ (Поради батькам)
Десять кроків, щоб стати найкращими батьками
1. Любов є найважливішою потребою усіх дітей і однією з основних передумов позитивної поведінки дитини. Батьківська любов допомагає дитині формувати впевненість у собі, викликає почуття власної гідності.
2. Прислуховуйтесь до того, що говорить Ваша дитина. Цікавтеся тим, що вона робить і відчуває.
3. Всі взаємостосунки, в тому числі й ті, що будуються на любові й довірі, потребують певних обмежень. Батьки самі мають визначити ці обмеження для дітей. Пам’ятайте, що порушення дітьми будь-яких обмежень є для них природним процесом пізнання, і не варто це розцінювати як прояв неслухняності. Діти почуваються більш безпечно, коли батьки також дотримуються визначених ними обмежень.
4. Сміх допомагає розрядити напружену ситуацію. Часом батьки бувають занадто серйозними. Це заважає їм сповна відчути радість батьківства. Вмійте побачити веселі моменти й дозволяйте собі сміх при кожній нагоді.
5. Намагайтесь побачити світ очима Вашої дитини і зрозуміти її почуття. Пригадайте, як Ви почувалися. Коли були дитиною, і яким незрозумілим здавався Вам світ дорослих, коли в Вами чинили несправедливо.
6. Хваліть і заохочуйте дитину. Сподівайтеся, що дитина поводитиметься добре, й заохочуйте докладати зусиль для цього. Хваліть її за хорошу поведінку.
7. Поважайте свою дитину так, як поважали б дорослого. Дозвольте дитині брати участь у прийнятті рішень, особливо тих, що стосуються її. Прислухайтеся до думки дитини. Якщо Ви змушені сказати дитині щось неприємне, подумайте, яким чином Ви сказали б це дорослому. Вибачайтеся, якщо вчинили неправильно по відношенню до дитини.
8. Плануйте розпорядок дня дитини. Малі діти почуватимуться більш безпечно, якщо дотримуватимуться чіткого розпорядку дня.
9. У кожній сім’ї є свої правила. Будьте послідовними і їх дотриманні, про намагайтеся виявляти певну гнучкість щодо дотримання цих правил маленькими дітьми. Діти можуть бути введені в оману, якщо одного дня правило виконується, а іншого – відміняється.
10. Не забувайте про власні потреби! Коли батьківство починає надто нагадувати важку працю, і ви відчуваєте, що Вам бракує терпіння, приділіть трохи часу лише собі. Робіть те, що приносить Вам задоволення. Якщо Ви розумієте, що втрачаєте контроль над собою і можете накричати на дитину, образити, принизити чи вдарити її, залиште дитину на кілька хвилин, порахуйте до десяти і заспокойтеся.
(за матеріалами Фонду "Нічиї діти" (Польща), розроблених на основі NSPCC публікації "Як стати кращими батьками", Лондон, 2002)
Успішність дитини залежить від того, на скільки емоційно комфортно вона буде почуватися в нових умовах навчання та виховання. І саме тата і мами можуть посприяти тому, щоб їхній дитині було добре в школі раннього творчого розвитку, тому:
1.У спілкуванні з дитиною висловлюйте радість з приводу того, що вона уже стала «дорослою» настільки, що може відвідувати не лише дитячий садок, а навіть школу, нехай і для дошкільнят.
2. Будьте уважними до потреб дитини, її поведінки. Пам’ятайте, перші дні, тижні перебування в новому колективі є складними і напруженими для дитини, не вимагайте від неї швидких результатів у діяльності і спілкуванні. Спробуйте подивитися на ситуацію очима вашої дитини, згадайте що переживали ви на першому етапі входження у новий колектив (навіть будучи вже дорослими).
3. Режим – основа життєдіяльності дитини. Перегляньте його, пам’ятаючи про години для сну, рухливої діяльності, перебування на свіжому повітрі, раціональне харчування тощо. Переконайтеся, що дитині не важко відвідувати і дитячий садок і нашу школу.
4. Будьте готові до того, що дитина на початковому етапі перебування в школі не буде активно демонструвати свої інтелектуальні чи творчі здібності (вміє читати – а мовчить, коли їй пропонують назвати букви; гарно танцює, а відмовляється тощо). Такі прояви поведінки швидко минуть за умови, коли батьки не будуть докоряти дитині, а з розумінням поставляться до таких проявів і висловлять їй слова підтримки.
5. Більше спілкуйтеся з дитиною, підтримуйте її, розповідайте про свій перший досвід навчання, про друзів, яких ви зустріли в новому дитячому колективі, згадайте смішні випадки з власного дитинства.
6. Залучайте дитину до тих видів діяльності, якими займається вона на заняттях, підтримуйте її інтереси, здібності і уподобання.
7. Не порівнюйте дитину з більш успішними на ваш погляд дітьми, слідкуйте краще за тими позитивними змінами у поведінці і навчанні, які відбуваються з вашою дитиною. Говоріть їй про успіхи, хваліть дитину, підкреслюйте її досягнення під час розмови в сімейному колі. Цим самим ви додасте впевненості дитині, підвищите її самооцінку.
8. Не сваріть і не принижуйте дитину в присутності сторонніх людей. Поважайте почуття і власну думку. На зауваження педагогів чи батьків інших дітей відповідайте: „Спасибі, ми вдома обов’язково про це поговоримо”.
9. Вчіть дитину ділитися своїми проблемами. Багато розмовляйте з дитиною. Уважно вислуховуйте все, що вона вам хоче сказати, але не «допитуйте», не тисніть на неї, якщо вона не хоче говорити. Відповідайте на питання дитини. Пам’ятайте: розвиток мови - основа успішного навчання, розвиваючи мовлення дитини, ви розвиваєте її мислення.
10. Частіше хваліть, захоплюйтесь своєю дитиною. На скарги дитини про те, що в неї щось не виходить, відповідайте „Вийде обов’язково, але треба ще спробувати”. Формуйте високий рівень домагань. Самі вірте, що ваша дитина може все, лише треба їй допомогти. Заохочуйте словом, посмішкою, ніжністю, купуйте нові іграшки, солодощі.
11. Будьте толерантні у спілкуванні з педагогами та дітьми. Будьте впевнені, що педагоги прагнуть зробити усе, щоб вашій дитині було цікаво і комфортно у школі. Активно співпрацюйте з педагогічним колективом, підтримуйте і розвивайте традиції школи, будьте ініціаторами цікавих форм дозвілля, беріть активну участь у масових заходах, пропонуйте нові форми роботи з дітьми.
Як треба поводитися батькам обдарованої дитини?
- Зрозуміти й усвідомити її неординарність;
- Не ігнорувати унікальність потенціалу;
- Створити умови для заохочення таланту;
- Не проектувати на обдаровану дитину власних заохочень і інтересів
- Не змушувати надмірно захоплюватися улюбленою справою і не перевантажувати;
- Створити атмосферу творчості, не гасити інтерес;
- Тактовно делікатно допомагати;
- Учити програвати і не сприймати будь яку невдачу як трагедію;
- Навчити дитину бути якомога менш вразливою;
- Учити опановувати себе;
- Робити все можливе, аби дитина не занижувала свою самооцінку і водночас не виставляла надмірної обдарованості напоказ;
- Не прославляти її над іншими дітьми в сім’ї ;
- Якомога більше уваги приділяти фізичній активності;
- Урахувати індивідуальність.